Отож. Влучання кацапами у щось істотне — це поодинокі випадки. Ракети, якими в нас жбурляють, переважно не є точними, бо розраховані на використання ядерних зарядів. І тому попри те, що москалі протягом року запустили вже сотні ракет, руйнування та жертви від них незначні, більшість ракет падає десь у полі чи в лісі.

Світло нам вимикають особливі «оператори» з перепродажу електрики (YASNO й таке інше). Чиновники вимикають. Їм хтось наказує це робити. Такі накази, природньо, не можуть ідти з електростанцій, а надходять із адміністрацій.

Кацапи гамселять ракетами вже 9 місяців із мізерним воєнним (і негативним для себе політичним) результатом. Реакція української держави на цей результат, як на мене, досить дивна та ганебна (скажімо, Пєдалік знову педалює свою маячню про евакуацію населення з Києва).

Совєцькі енергосистеми та інші великі промислові об’єкти будувалися для того, щоби витримати війну проти НАТО, а не оце те, що ми бачимо. Греблю ГЕС неможливо зруйнувати чи суттєво пошкодити звичайною зброєю, для цього потрібна потужність ядерної зброї або мінування самої греблі. Корпуси теплових та ядерних електростанцій теж не з паперу збудовані. Не пригадую, щоб у новинах писали про пошкодження турбін якоїсь станції. Ти таке чув?

Підстанції справді вразливі, бо зазвичай стоять просто неба з усім обладнанням. Але тих підстанцій різного рівня у мережах багато, безліч, їх неймовірна кількість. І я не вірю в те, що сотня ракет, 80 відсотків яких начебто збили, може зробити в Україні суцільний блекаут. Це принципово неможливо. Нам хтось бреше. Ознаки можливого влучання в об’єкт критичної інфраструктури осьо вперше я особисто бачу за всю війну (понад 8 років).