Даруйте, але риторика в стилі Шарикова — це несерйозно.

Наведу приклади країн, що довели мою тезу власним життям: Японія, Тайвань, ФРН, Сингапур. На противагу можна згадати багато країн, що не можуть правильно скористатися тими природними ресурсами, які мають — передусім це країни Латинської Америки, Африки, Московія. Лівачня́, насамперед московитська, навіть вигадала виправдання кривим рукам та дурній голові — «тіжолає брємя пріродних баґацтв».

Війна дуже дорого коштує. Один сучасний танк без урахування ПММ, запчастин та ремонту, навчання й тренування екіпажу — це кілька мільйонів долярів США. Одна сучасна БМП — від кількасот тисяч до, також, кількох мільйонів. Один бойовий гелікоптер чи літак — це від кільканадцяти до кількадесяти мільйонів. Один атомний підводний човен — до мільярда й більше. Ви можете без надто великих зусиль знайти у відкритих джерелах вартість тонни навіть не руди, а вже готової міді, алюмінію, сталі, розмаїтих сплавів, а також готових виробів з металів, комбінованих матеріялів тощо, хімічних речовин та реактивів, станків, цілих заводів, приладів і так далі.

Вельми поширена хибна ідея про те, що війни ведуть, мовляв, задля ресурсів. Насправді це не так. Війни зазвичай ведуться за те, щоб мати змогу диктувати свою політичну волю іншим країнам та народам. За ресурси не воювали навіть у ДСВ, яку називають війною моторів. За влучним та вичерпним висловом Клаузевіца: «Війна — це продовження політики іншими засобами». Метою будь-якої війни є насамперед «переформатування» противника під власну ідеологію та суспільну мораль.

Армія та війна — це на 95 відсотків нудне й одноманітне господарювання, зберігання, переміщення, облікування та документування обігу й використання військового майна.

Це приклади чого?

Воювати треба. Народ, що має чоловічі яйця до війни, менш схильний возити на своєму горбі підарасів.

У 15-му році було провалено мобілізацію. За деякими даними лише п’ята частина людей, кому було надіслано повідомлення, прийшли до своїх військоматів. За дивним збігом, найзапеклішими зрадойобами є ті носії паспорту громадянина України, що не брали участі в захисті країни ні в армії, ні як волонтери, ні сумлінною працею. Кажуть: я нє пайду ваєвать за аліґархав. Така-от генетика хохляді.