Мешти — це черевики. То є запозичення через татарську й турецьку мови із перської.



(Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982.)

На нашому Заході мештами називають те, що в москалів туфлі. А черевиками — усе, що важче за мешти, а легше за чоботи.

Дивно мені таке читати. Ви не в Україні живете?

За мештами не треба йти до етимологічного словника, це слово з живої української мови. Його повсякденно вживають мільйони українців.

А що його забули в помоскалених регіонах — то це інша проблема, задля вирішення якої треба не мешти міняти на мокасини чи кєди, а вивчати українську мову й нарешті розмовляти нею, а не москвосуржем, у своєму побуті. Бо де москвосурж, там і московські наративи, там і нерозуміння смислових глибин українського життя: коли й хрущі над вишнями гудуть, но я нє панімаю, што в етам такова.

>> Спробуйте приїхати якось сюди з своїми мештами :)


Ще якихось двісті років тому ні для кого навкруги Гаджибею чи у Північному Причорномор’ї не було б незрозумілим, що таке мешти. :)


>> В нас така назва викликає в першу чергу асоцiацiю з росiйським мечты, так само як замiсть облачкО, наголос на останньому О, тобто вiконце на лемкiвському дiалектi - тут почують Облачко, наголос на першому О, - тобто хмаринка, росiйською.


От я про це й кажу повсякчас: москвофєня плодить наративи русскава міра.

В мене мешти не провокують жодних асоціяцій з козломордими «мєчьтамі». Хоча я досконало знаю московську мову. Може тому, що й українську таки знаю? :)

Окупанти протягом XX століття методично викидали з українського словника (при кожному новому перевиданні) нашу лексику, пхаючи натомість московську або запозичену. Як ті ж таки туфлі. Ви от уже не знаєте, що мешти — це не діалектне слово, а невід’ємна частина літературної мови. Південні та східні регіони так сильно помоскалено, що навіть мінімальна унормована українська мова там видається людям чужою. Сучасні зманкуртовані мешканці України вже не розуміють половину питомого українського словника — зате «мовне питання не на часі» та «нє важна, на каком їзикє ґаваріт чілавєк, єслі етат їзик русскій» (та інше нєважнакакаїзичіє). Це справжня трагедія народу, що тут казати…


Ви читали книжку психолога А. Лурії про зв’язок мови та свідомости? Раджу: «Язык и сознание».
 
 

>> Читала, в програмi в нас ще й не таке є, та не в тому рiч.


Де це «у вас в програмі»?


>> Дереш я не просто так згадала, судячи з прiзвища, це етнiчний мадьяр або ж словак. Та вiн нiкого не силує своїм пафосом.


Я не читав, не знаю про це нічого.


>> А ви ще нуднiший за отого Лурiю, перестаньте вже, будь ласка :)


Ну, я не вживаю жодних наркотичних засобів та алкоголю, не палю, уникаю нецензурної лайки — то й таке… Раніше, коли вживав то все, то був, мабуть, трішки креативнішим до спілкування. :)


>> До того ж, щось менi здається, що ви так само не знали про облАчко (я там вище поспiшала, наголос у лемкiв на А), як i бiльша половина звичайних українцiв, з словником, чи без.
Зiзнайтеся, вперше чуєте? :)


Чому ж не знав? Десь чув. Я собі не роблю з того культу. У мене абсолютний слух, я добре знаю три мови, з них дві — досконало, а розумію ще більше (разом з діалектами їхніми), можу після певного тренування без акценту розмовляти різними мовами, включно з класичними. Я знаю, що в живій «старій» Україні — себто там, де москаля майже не було, насамперед маю на увазі сільське Прикарпаття — досі по селах збереглася архаїчна українська мова, що містить в собі дуже давні слова й форми. У кожнім селі свій діалект, можна так сказати. Я ту всю розмаїту мовну реальність не лише на власні вуха чув, але й розумію з дитинства. :)


>> PPS: Щодо Лурiї, то я маю деякi власнi напрацювання, дивiться краще у сторону Вiктора Клемперера, Лурiя - то забронзовiлий i не дуже розумний дивак... :)


Читав я й Клемперера, навіть думав окремо тут написати про нього. Але Клемперер — це не наука, а худліт для всіх охочих. А Лурія — це серйозна наука. Діяльнісна школа, створена в Совдепії, це реально дуже крута наука.


І вам на добраніч. :)

Думаю, що Марічка Захарова так вдягається для створення іміджу легковажної дурепи. «Свая дєвчьонка із сасєднєва двара».

Зрештою, вона може собі дозволити ще й не таке вбрання, бо від природи вона є гарна дама.